Депресія у літніх людей рідко виглядає так, як її зазвичай уявляють. Замість смутку чи плачу людина частіше скаржиться на біль у спині, втому, безсоння або відсутність апетиту. Рідні списують це на вік, перенесену хворобу чи звичну втому і не завжди розуміють, що варто звернутися до психіатра або психотерапевта. При цьому депресія у похилому віці лікується не гірше, ніж у молодшому віці, якщо її вчасно розпізнати.
Чому депресію у похилому віці важко розпізнати
У молодшому віці депресію найчастіше впізнають за сумом, слізливістю, розмовами про безнадію. У старшого покоління картина інша: на перший план виходять фізичні скарги і апатія, а не емоції. Людина каже, що болить голова, крутиться тиск, немає сил встати з ліжка, і рідко додає, що на душі важко. Через це депресію плутають із наслідками хронічних хвороб, обмеженої рухливості після інсульту чи перелому, або просто з віковою втомою.
Серед факторів, які підвищують ризик, лікарі називають хронічні захворювання і біль, втрату чоловіка чи дружини, друзів, обмеження у пересуванні, різку зміну звичного побуту. Самотність теж відіграє роль, і про її прояви в побуті ми писали окремо в матеріалі про самотність у літньому віці.
Ознаки депресії у похилому віці
Привід звернутися до фахівця з'являється тоді, коли кілька із цих станів тримаються два тижні й довше і заважають жити звично:
- тривала втрата інтересу до справ, які раніше приносили задоволення - порушення сну: людина довго не засинає, прокидається вночі або, навпаки, спить майже весь день - зміна апетиту і ваги без очевидної медичної причини - скарги на біль, слабкість, нездужання, які лікарі не можуть пов'язати з конкретним діагнозом - забудькуватість і труднощі з концентрацією, що з'явилися досить швидко - повільніші рухи й мовлення, байдужий тон голосу - відчуття власної непотрібності, провини, думки про те, що життя втратило сенс
Останній пункт заслуговує окремої уваги: будь-які розмови про безглуздість життя чи бажання «не прокинутися» потребують негайної консультації лікаря, а не очікування, що настрій покращиться сам.
Депресію у похилому віці іноді плутають із деменцією, бо в обох випадках страждає пам'ять. Різниця в тому, що при депресії забудькуватість і розгубленість хвилеподібні, залежать від настрою і можуть частково зникати, тоді як при деменції порушення пам'яті наростають поступово і незворотно. Поставити точний діагноз може тільки лікар після огляду.
Як допомогти людині з депресією похилого віку
Найгірше, що можна зробити, це сказати «не вигадуй» або «у твоєму віці всі так почуваються». Фрази такого штибу закривають людину ще більше. Корисніше вислухати без оцінок, визнати, що стан справді важкий, і м'яко запропонувати звернутися до психотерапевта чи психіатра, а не психолога-блогера чи сумнівних добавок.
Родині варто зберігати звичний розпорядок дня близької людини: прогулянки, прийоми їжі в один і той самий час, посильна фізична активність, спілкування з онуками чи сусідами. Різка зміна оточення або повна ізоляція від справ лише посилює стан. Якщо людина живе у пансіонаті, наприклад у Дніпрі чи Харкові, персонал зазвичай першим помічає зміни настрою і апетиту, бо бачить мешканця щодня, і повідомляє про це родині та лікарю.
Там, де потрібен цілодобовий догляд, варто розглянути допомогу фахівців, які слідкують за прийомом ліків, харчуванням і станом людини постійно, а не лише під час коротких візитів. Такий формат описаний на сторінці про цілодобовий догляд.
Лікування депресії у літньому віці
Лікування депресії у літньому віці зазвичай поєднує психотерапію і медикаменти, а не обирає між ними. Когнітивно-поведінкова терапія та міжособистісна психотерапія показують хорошу ефективність навіть без препаратів у людей із збереженим мисленням. Якщо є супутні хронічні хвороби, лікар може віддати перевагу саме психотерапії або підібрати антидепресант з обережністю: у геріатрії дозу зазвичай починають з мінімальної і підвищують поступово, стежачи за взаємодією з іншими ліками, які людина вже приймає.
Самостійно підбирати препарати чи відмовлятися від призначень не варто – це питання для психіатра, який враховує супутні діагнози. Фізична активність, збереження соціальних контактів і підтримка близьких працюють як доповнення до лікування, а не замість нього.
Мережа пансіонатів для літніх людей працює у Києві, Миколаєві, Дніпрі, Харкові, Львові та Одесі і будує догляд так, щоб помічати зміни у стані мешканців вчасно і підключати лікарів за потреби.
Якщо помітили ознаки депресії у близької людини похилого віку і не знаєте, з чого почати, зв'яжіться з Лагідний: контакти та номери телефонів для кожного міста зібрані на сторінці контактів, або телефонуйте напряму за номером (067) 250-60-02.