Деменція у літніх людей починається не з провалів у пам’яті, а зі змін, які родина спершу списує на характер і вік. Саме тому між першими ознаками й візитом до лікаря зазвичай минає рік або більше. Нижче — те, на що варто звернути увагу, і як стан змінюється з часом.
Важливо одразу: деменція — не назва однієї хвороби, а стан, у якому стійко погіршуються пам’ять, мислення й здатність давати раду щоденним справам. Причини бувають різні, і встановити їх може тільки лікар.
Як починається: перші ознаки
Найчастіше першими помічають не забудькуватість, а зміну поведінки. Людина стає підозріливою, дратівливою або, навпаки, байдужою до того, що завжди її цікавило.
Другий типовий сигнал — складнощі зі звичними справами. Не «забув слово», а не може згадати послідовність: як приготувати страву, яку готував тридцять років, як скористатися пральною машиною.
Третій — проблеми з орієнтацією в часі. Плутається, який сьогодні день, скільки часу минуло від якоїсь події, приходить на зустріч не того дня.
Четвертий — мовлення. Людина довго добирає слова, замінює їх описом, губить нитку розмови на середині.
Чим це відрізняється від звичайної забудькуватості
Забути ім’я знайомого й згадати за годину — вік. Не впізнати знайомого взагалі — привід насторожитися.
Забути, куди поклав ключі, — вік. Не розуміти, для чого потрібні ключі, — інше.
Перепитати щось двічі — вік. Ставити те саме питання кожні кілька хвилин, не пам’ятаючи, що вже питали, — інше.
Головна різниця не в самій забудькуватості, а в тому, чи заважає вона жити самостійно.
Як розвивається
Лікарі описують перебіг по-різному, але для родини зручно розрізняти три періоди.
Ранній: людина здебільшого дає собі раду сама, але потребує нагадувань. Забуває про прийом ліків, повторює питання, важче справляється з грошима й документами.
Середній: самостійність зникає. Потрібна допомога з одяганням, гігієною, приготуванням їжі. З’являються нічна активність, блукання, іноді агресія або страх. Це найважчий період для родини.
Пізній: людина потребує допомоги в усьому, часто перестає ходити й розпізнавати близьких. Догляд стає таким самим, як догляд за лежачою людиною, плюс постійна присутність поруч.
Швидкість дуже різна: у когось період триває рік, у когось кілька років. Передбачити її наперед не може ніхто, і будь-хто, хто називає точні строки, вигадує.
Що робити, коли підозрюєте
Перше — не ставити діагноз самостійно й не шукати відповідей на форумах. Схожі симптоми дають зовсім інші, іноді оборотні стани: дефіцит вітамінів, проблеми зі щитоподібною залозою, депресія, побічна дія ліків.
Друге — записати спостереження. Що саме змінилося, коли ви це помітили, як часто повторюється. Лікарю потрібні факти, а не «став дивним».
Третє — сімейний лікар, далі за направленням невролог або психіатр. Раннє звернення не зупиняє хворобу, але дає час підготуватися й іноді знаходить те, що лікується.
Чого не варто робити
Не сперечатися й не доводити. Якщо людина впевнена, що вранці до неї приходила покійна сестра, суперечка дасть лише сльози й злість.
Не випробовувати пам’ять питаннями «а хто я?». Це принизливо й нічого не показує.
Не робити перестановок і не викидати старі речі «щоб не захаращувало». Знайома обстановка — те, на чому людина ще тримається. Про те, що варто змінити у квартирі й чому головна небезпека не плита, ми написали в статті про безпечну квартиру при деменції.
Коли вдома стає небезпечно
Ознаки, після яких питання вже не в зручності, а в безпеці: людина виходить з дому й не знаходить дороги назад, залишає ввімкненим газ або воду, перестала їсти без нагадування, не спить уночі й будить усіх, не впізнає рідних.
У цей момент родині доводиться вибирати між цілодобовою присутністю когось удома й переїздом. Про те, як влаштований догляд при деменції і чому розпорядок дня тут важливіший за будь-які процедури, ми розповідаємо окремо.
Якщо ви зараз між цими варіантами — зателефонуйте. Опишіть, що відбувається, і ми чесно скажемо, чи потрібен уже пансіонат, чи ще можна впоратися вдома.